Taras Shevchenko's poem «The Caucasus​​» (Ukrainian-to-English translation by Alyssa Dinega Gillespie)


Taras Shevchenko. Self portrait. Paper, pencil. 1847. (Тарас Шевченко. Автопортрет. Папір, олівець. 1847).

Taras Shevchenko. Self portrait. Paper, pencil. 1847.
(Тарас Шевченко. Автопортрет. Папір, олівець. 1847).


Taras Shevchenko (1814 — 1861), Ukraine’s national bard, laid the foundations of Ukrainian literature and had a profound impact on the shaping of Ukrainian national identity. Born a serf, he was bought out of serfdom and then studied at the Academy of the Arts in St. Petersburg, where he emerged as a poet. He styled a lyrical persona after the image of the kobzar, a Ukrainian blind folk bard, prophetic visionary, and vessel of Ukrainian collective memory and ethos. His revolutionary poems attacked the oppressive social order, Russian colonialism, and the imperial family while expressing Ukraine’s strivings for freedom, for which he was imprisoned and exiled to Central Asia.



Read a New Translation of “The Caucasus” by Ukrainian Poet-Hero Taras Shevchenko


Translator’s note: Shevchenko’s text is structurally complex, written in a combination of distinctive meters, each roughly corresponding to a separate speaker with his own social, linguistic, political and cultural vantage point. The two major meters that alternate throughout are iambic tetrameter (associated with the Russian classical poetic tradition) and the Ukrainian folk meter kolomyika, but the poem’s memorable opening couplet and its repetition, along with a longer transitional passage that introduces the finale, are written in amphibrachic tetrameter. I preserve all of these metrical modulations in my translation, both for aesthetic reasons, and because they are an important clue to identifying the poem’s frequent, sometimes dizzying shifts in voice, attitude, and mood.

(Alyssa Dinega Gillespie)


Associate Professor at the University of Toronto Taras Koznarsky — about 2022 Russian invasion of Ukraine and Taras Shevchenko's poem "Caucasus" translated by Alyssa Dinega Gillespie



Taras Shevchenko. Rocks. Pencil. 1851 (Тарас Шевченко. Скелі. Олівець. 1851).

Taras Shevchenko. Rocks. Pencil. 1851 (Тарас Шевченко. Скелі. Олівець. 1851).




           Taras Shevchenko

           THE CAUCASUS


      Translated by Alyssa Dinega Gillespie


              For my dear Yakiv de Balmen [1]


Oh, that my head were a spring of water
and my eyes a fountain of tears!
I would weep day and night for the slain…[2]
(Jeremiah 9:1)

Past mountains, more mountains: enshrouded in clouds,

Deep-seeded with mourning, deep-watered with blood.

There, since ancient times, the eagle

Mutilates Prometheus,

Each new day it claws to tatters

Ribs and heart still beating.

Crushes, though it won’t devour

His blood: throbbing, vital —

Once again, his mauled heart quickens,

Once again it smiles.

Never will our staunch soul perish,

Nor our cherished freedom.

The Devourer won’t plough furrows

On the ocean’s bottom.

Living souls he won’t enshackle,

Living words enfetter.

And he won’t come near God’s glory,

Great God in His splendor.


It’s not for us to feud with Thee!

It’s not for us to judge Thy deeds!

Our lot is just to weep, weep, weep!

And mix into our daily bread

A bloody mash of tears and sweat.

The executioners torment,

While still our drunken justice sleeps.

When will she awake from slumber?

When wilt Thou, exhausted,

Settle down to rest already,

God? Let us live also!

We believe in Thy vast power

And Thy living spirit.

Rise up justice! Rise up freedom!

Then to Thee entirely

Every tongue will speak in worship

Always and forever.

Meanwhile, rivers hasten onward,

Tainted, bloody rivers!


Past mountains, more mountains: enshrouded in clouds,

Deep-seeded with mourning, deep-watered with blood.


And that’s the place where we, benign

In our great mercy, hunted down

Pathetic freedom — naked, gaunt —

And set the dogs on it. The bones

Of many soldiers languish there.

And what of blood, and what of tears?

Enough to slake all emperors’ thirst,

Their kids’ and grandkids’ too; to drown

Them in the tears of widows. Or

In maidens’, shed without a sound

At night! Or mothers’ hot outpourings!

Or elder fathers’, wrung like blood.

Not rivers — but a full sea rush,

A fiery sea! O glory! glory!

To hounds, borzois, brute huntsman-boors

And to our little father-tsars


Glory to you too, blue mountains,

Locked in ancient glaciers.

And to you, our noble warriors —

God has not betrayed you.

You must fight on — you will triumph,

God is helping, leading!

At your back are justice, glory,

And our sacred freedom!

Churek and saklya [3] are yours alone,

They weren’t begged for or bestowed,

No one will claim them for his own,

Nor lead you, boy, away in chains.

But in our land!… We’re literate,

So we can read the Holy Writ!…

And from the prison cell most crude

Up to the most exalted throne —

We’re all alike: gold-clad and nude.

Join us, and be enlightened! taught

What price we set for bread and salt!

For we are Christians: churches, schools,

All virtues, God Himself lives here!

Except your saklya mars our view:

Why is it standing there, austere,

Without our say-so? Why don’t we

Just lob your stale chureks at you

Like dogfood! Why aren’t you obliged

To pay us for the sun and moon!

That’s all we ask! We aren’t pagans,

We’re true-believing, real-deal Christians,

We’re satisfied with little!… Although!

If only you’d make friends with us,

You’d learn an awful lot of stuff!

Most of the world is ours, you know —

Siberia alone is infinite,

And prisons! peoples!… Countless sum!

From the Moldovan to the Finn,

In all their languages they’re mum

Because they’re prospering! We have

The holy monk who reads us speeches,

Recites the Holy Bible, preaches

About some tsar who pastured swine,[4]

And snatched away his best friend’s wife,

Bumped off the friend. Now’s in paradise.

So there you see, what sorts we have

That get to heaven! You’re still blind,

The Holy cross will light your mind,

Come learn from us!… Our way is gouge,

First gouge then give,

And straight to heaven,

And all your kin pack off there too!

Here in our land! What can’t we do?

We count the stars, sow buckwheat seeds,

We curse the French. Get good receipts

For selling serfs, or else we lose

Them playing cards… not Negroes, hmmm,

But you know… Christians, only… dumb.

We aren’t Spaniards; God forbid

That we should deal in stolen goods.

We heed the law! Not like those Yids…

By the laws of the apostles

You should love your brother!

Hypocrites and idle gossips,

Damned by God our Father.

It’s your brother’s hide you fancy,

Not his soul you cherish!

And you’ll flay him by the lawbook,

For your daughter’s leather

Coat, your bastard’s future dowry,

Wifey’s fancy slippers,

For yourself, a treat that neither

Kids nor wife gets wind of!

For whom were you crucified,

O Christ, God’s Son, Creator?

Was it for us, good folks, or for

Words of truth… or maybe,

So we’d make a mockery of you?

Well, that’s what it’s come to.

Temples and chapels, icon stands,

Broad candelabras, incense clouds,

And, posed before Thy image grand

Untiring genuflections, bows.

For theft, for bloodshed, and for war,

For shedding brethren blood, they pray

And then they bring as alms to Thee

An altar cloth swiped from a fire!!

We’re enlightened! but still hanker

To enlighten others,

Show the true word’s dazzling sunshine,

See, to those blind numbskulls…

We’ll reveal all! Only let us

Get you in our clutches.

How to brick up solid prisons

How to forge strong fetters,

How to wear them!… how to fashion

Knotted knouts for lashings —

All this we’ll teach: only let us

Seize your last blue mountains…

Since we’ve heretofore impounded

Both your sea and meadows.

And you, too, they drove here, my unequaled friend,

My dearest, good Yakiv! No, not for Ukraine

But for her assassin they forced you to spill

Your gentle, sweet blood. You were fated to swill

Foul Muscovite poison from the Muscovite chalice!

O dear friend of mine! Unforgotten companion!

Anon may your living soul soar in Ukraine,

And fly with the Cossacks above river banks.

On uncovered graves in the steppe cast your eye,

Pour out bitter tears with the Cossacks in pain,

And watch in the steppe for me when I’m set free.

But, meanwhile, my meditations

And my savage grieving

I’ll sow deep — and may they flourish,

Whisper with the breezes.

Quiet breezes from Ukraine will

Carry on the dewdrops

All my thoughts to you so distant!…

With a brotherly tear

You, my dearest friend, will greet them,

Read them, soft and tender….

And these graves, steppe, sea and me, you’ll

Suddenly remember.



[1] A close friend of Shevchenko’s during the period 1843-44, a Ukrainian count of Scottish descent who illustrated a collection of Shevchenko’s poetry and presented it to him as a gift. De Balmen was soon called into active military service in the Russian Imperial Army in the Caucusus and killed there in the mountains of what is today Chechnya on 26 July 1845.

[2] New International Version, https://biblehub.com/jeremiah/9-1.htm, accessed 25 May 2022.

[3] Churek is a flatbread, and saklya is a house constructed from stone; both are characteristic of the Caucacus mountain cultures.

[4] The Israelite King David (approx. 950 BCE), who sent the military leader Uriah to war, where he was killed, in order to marry Uriah’s beautiful wife Bathsheba.



Taras Shevchenko, "The Caucasus​​"
"Kavkaz" / "Za goramy` gory`, hmaroyu povy`ti...
("Кавказ" / "За горами гори, хмарою повиті...")
Pereyaslav, November 18, 1845

Translated by Alyssa Dinega Gillespie,
Ph.D. Independent Scholar and Translator
Davis Center Associate, Harvard University


Alyssa Dinega Gillespie is a scholar and translator of Russian literature. She is the author and editor of several scholarly books on the poetry of Alexander Pushkin (1799-1837) and Marina Tsveteva (1892-1941) and the recipient of a 2022 National Endowment for the Arts Translation Fellowship for her book-length collection of Tsvetaeva’s verse in English, forthcoming from Columbia University Press. She began translating from Ukrainian in spring 2022.

"I would like to warmly thank Svitlana Melnyk, Senior Lecturer of Ukrainian and Russian at Indiana University, for her wonderful online beginning Ukrainian course in spring 2022, which she offered for free to learners from around the world; for her continuing cultivation of a tight-knit community of Ukrainian learners that has grown out of that course; and for her helpful comments on an earlier draft of my translation. If it were not for Svitlana’s generous instruction, this translation could not have come into existence." (Alyssa Dinega Gillespie)


Associate Professor at the University of Toronto Taras Koznarsky — about 2022 Russian invasion of Ukraine and Taras Shevchenko's poem "Caucasus" translated by Alyssa Dinega Gillespie

** Taras Koznarsky is an associate professor at the University of Toronto where he teaches courses in Ukrainian, Russian, and comparative Slavic studies. His research focuses on Ukrainian-Russian literary relationships in the nineteenth century and the text of Kyiv in Ukrainian, Russian, Jewish, and Polish cultural imaginations. His recent publications include articles on Mykola Markevych’s historiography and language choices, on Bely’s Petersburg and urbanism in the modernist novel, and on the case of Beilis as reflected in serialized newspaper novels at the time of the trial (1913).

Source: https://lithub.com/a-new-translation-of-the-caucasus-by-taras-shevchenko/



 Taras Shevchenko. Peasant yard. Paper, watercolor, 1845. (Тарас Шевченко. Селянське подвір’я. Папір, акварель, 1845).

 Taras Shevchenko. Peasant yard. Paper, watercolor, 1845.

(Тарас Шевченко. Селянське подвір’я. Папір, акварель, 1845).



Original publication:
Taras Shevchenko. Zibrannia tvoriv: U 6 t. — K., 2003. — T. 1:
Poeziia 1837-1847. — S.
343 - 347, 734 - 736.



     Тарас Шевченко



Искреннему моему Якову де Бальмену

         Кто даст. главе моей воду, 
         И очесем моим источник слез, 
         И плачуся и день и нощь о побиенных...
         Иеремии. Глава 9, стих 1.

За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Споконвіку Прометея
Там орел карає,
Що день божий довбе ребра
Й серце розбиває.
Розбиває, та не вип'є
Живущої крові, —
Воно знову оживає
І сміється знову.
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
І неситий не виоре
На дні моря поле.
Не скує душі живої
І слова живого.
Не понесе слави бога,
Великого бога.
Не нам на прю з тобою стати!
Не нам діла твої судить!
Нам тільки плакать, плакать, плакать
І хліб насущний замісить
Кривавим потом і сльозами.
Кати знущаються над нами,
А правда наша п'яна спить.
Коли вона прокинеться?
Коли одпочити
/Іяжеш, боже, утомлений?
І нам даси жити!
Ми віруєм твоїй силі
І духу живому.
Встане правда! Встане воля!
І тобі одному
Помоляться всі язики
Вовіки і віки.
А поки що течуть ріки,
Кривавії ріки!
За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Отам-то милостивії ми
Ненагодоваиу і голу
Застукали сердешну волю
Та й цькуємо. Лягло костьми
Людей муштрованих чимало.
А сльоз, а крові!? напоїть
Всіх імператорів би стало
З дітьми і внуками, втопить
В сльозах удов'їх. А дівочих,
Пролитих тайно серед ночі!
А матерніх гарячих сльоз!
А батькових, старих, кривавих!
Не ріки — море розлилось,
Огненне море! Слава! Слава!
Хортам, і гончим, і псарям,
І нашим батюшкам-царям
І вам слава, сині гори,
Кригою окуті!
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся — поборете!
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
Чурек і сакля — все твоє;
Воно не прошене, не дане,
Ніхто й не возьме за своє,
Не поведе тебе в кайданах.
А в нас!.. На те письменні ми,
Читаєм божії глаголи!..
І од глибокої тюрми
Та до високого престола —
Усі ми в золоті і голі.
До нас в науку! Ми навчим,
Почому хліб і сіль почім!
Ми християни: храми, школи,
Усе добро, сам бог у нас!
Нам тільки сакля очі коле:
Чого вона стоїть у вас,
Не нами дана; чом ми вам
Чурек же ваш та вам не кинем,
Як тій собаці! Чом ви нам
Платить за сонце не повинні! —
Та й тільки ж то! Ми не погани,
Ми настоящі християни —
Ми малим ситі!.. А зате!
Якби ви з нами подружили,
Багато б дечому навчились!
У нас же й світа, як на те —
Одна Сибір неісходима!
А тюрм, а люду!.. Що й лічить!
Од молдаванина до фінна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує! У нас
Святую біблію читає
Святий чернець і научає,
Що цар якийсь-то свині пас
Та дружню жінку взяв до себе,
А друга вбив. Тепер на небі!
От бачите, які у нас
Сидять на небі! Ви ще темні,
Святим хрестом не просвіщені!
У нас навчіться! В нас дери,
Дери та дай,
І просто в рай,
Хоч і рідню всю забери!
У нас! Чого-то ми не вмієм?
І зорі лічим, гречку сієм,
Французів лаєм. Продаєм
Або у карти програєм
Людей... не негрів... а таких,
Таки хрещених... но простих.
Ми не гішпани! Крий нас, боже,
Щоб крадене перекупать,
Як ті жиди. Ми по закону!..
По закону апостола
Ви любите брата!
Суєслови, лицеміри,
Господом прокляті!
Ви любите на братові
Шкуру, а не душу!
Та й лупите по закону:
Дочці на кожушок,
Байстрюкові на придане,
Жінці на патинки.
Собі ж на те, що не знають
Ні діти, ні жінка!
За кого ж ти розіп'явся,
Христе, сине божий?
За нас добрих, чи за слово
Істини... Чи, може,
Щоб ми з тебе насміялись?
Воно ж так і сталось.
Храми, каплиці, і ікони,
І ставники, і мірри дим,
І перед образом твоїм
Неутомленнії поклони
За кражу, за войну, за кров, —
Щоб братню кров пролити просять,
І потім в дар тобі приносять
З пожару вкрадений покров!!.
Просвітились! Та ще й хочем
Других просвітити,
Сонце правди показати...
Сліпим, бачиш, дітям!!
Все покажем! Тільки дайте
Себе в руки взяти.
Як і тюрми мурувати,
Кайдани кувати —
Як і носить!.. І як плести
Кнути узлуваті, —
Всьому навчим! Тільки-дайте
Свої сині гори
Остатнії... бо вже взяли
І поле і море.
І тебе загнали, мій друже єдиний,
Мій Якове добрий! Не за Україну,
А за її ката довелось пролить
Кров добру, не чорну. Довелось запить
З московської чаші московську отруту!
О друже мій добрий! друже незабутий!
Живою душею в Украйні витай;
Літай з козаками понад берегами,
Розриті могили в степу назирай.
Заплач з козаками дрібними сльозами
І мене з неволі в степу виглядай.
А поки що — мої думи,
Моє люте горе
Сіятиму. Нехай ростуть
Та з вітром говорять.
Вітер тихий з України
Понесе з росою
Мої думи аж до тебе!..
Братньою сльозою
Ти їх, друже, привітаєш,
Тихо прочитаєш...
І могили, степи, море.
І мене згадаєш.
(1845, Переяслав)




Taras Shevchenko. St. Sebastian. Sepia and white. 1856  (Тарас Шевченко. Св. Себастіян. Сепія, білило. 1856).

Taras Shevchenko. St. Sebastian. Sepia and white. 1856 
(Тарас Шевченко. Св. Себастіян. Сепія, білило. 1856).


За матеріалами: Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — Київ, "Наукова думка", 2003. Том 1: Поезія 1837 - 1847, стор. 343 - 347, 734 - 736.





Please read also:

Taras Shevchenko. Rocks. Detail. Pencil. 1851 (Тарас Шевченко. Скелі, фрагмент. Олівець. 1851).Taras Shevchenko, "The Caucasus​​"
"Kavkaz" / "Za goramy` gory`, hmaroyu povy`ti...
("Кавказ" / "За горами гори, хмарою повиті...")
Pereyaslav, November 18, 1845

Translated by John Weir

Recent comments for the page
«Taras Shevchenko’s poem «The Caucasus​​» (Ukrainian-to-English translation by Alyssa Dinega Gillespie)»:
Total amount of comments: 0    + Leave a comment