Taras Shevchenko. "The Caucasus​​" poem (English translation by John Weir)

        Taras Shevchenko

          THE CAUCASUS

      Translated by John Weir

 To My True Friend, Yakov De Balmen ^[59]

            O that my head were waters,
            And mine eyes a fountain of tears, 
            That I might weep day and night 
            For the slain....
                 Jeremiah, Chapter 9, Verse 1

Mighty mountains, row on row, blanketed with cloud, 
Planted thick with human woe, laved with human blood. 
Chained to a rock, age after age 
Prometheus there bears 
Eternal punishment — each day 
His breast the eagle tears.
It rends the heart but cannot drain 
The life-blood from his veins — 
Each day the heart revives again 
And once again is gay.
Our spirit never can be downed,
Our striving to be free.
The sateless one will never plow 
The bottom of the sea.
The vital spirit he can’t chain,
Or jail the living truth.
He cannot dim the sacred flame,
The great god’s fame on earth.
’Tis not for us to duel with Thee!
Not ours the right to judge Thy deeds!
Ours but to weep ana weep, and weeping,
To knead the daily bread we eat
With tears and sweat and blood unending.
We groan beneath the yoke of hangmen,
While drunken justice sodden sleeps. 
 
Oh, when will justice rise at last?
And God, when wilt Thou give 
Thyself from all Thy toil a rest? — 
And let the people live!
Yet we believe in Thy great might 
And in the living soul.
There shall be liberty and right!
And then to Thee alone
All tongues will pray, all heads will bow
For ever and ever.
But in the meantime, rivers flow,
The blood of men in rivers!

Mighty mountains, row on row, blanketed with cloud, 
Planted thick with human woe, laved with human blood.
 
’Twas there that We, the Gracious ^[60], found 
Poor freedom hiding ’mid the crags 
(A hungry thing, and all in rags),
And sick’d our dogs to drag her down.
A host of soldiers on those hills 
Gave up their lives. And as for blood!?

All emperors could drink their fill,
In widows’ tears alone they could 
Be drowned together with their seed!
The sweetheart’s tears, in secret shed! 
Unsolaceable mothers’ tears!
The heavy tears of fathers hoary!
Not streams, but veritable seas 
Of blazing tears! So — Glory! Glory!
To hounds, and keepers of the hounds,
And to our rulers golden-crowned 
                                       Glory!
And glory, mountains blue, to you,
In ageless ice encased!
And glory, freedom’s knights, to you,
Whom God will not forsake.
Keep fighting — you are sure to win!
God helps you in your fight!
For fame and freedom march with you,
And right is on your side!

A hut, a crust — but all your own,
Not granted by a master’s grace,
No lord to claim them for his own,
No lord to drive you off in chains.
With us, it’s different! We can read,
The Gospel of the Lord we know!...
And from the dankest dungeon deep 
Up to the most exalted throne - 
We’re all in gold and nakedness.

Come, learn from us! We’ll teach you what 
The price of bread is, and of salt!
We’re Christian folk: with shrines we’re blest, 
We’ve schools, and wealth, and we have God! 
Just One thing does not give us rest:
How is it that your hut you’ve got 
Without our leave; how is it we 
To you, as to a dog a bone,
Your crust don’t toss! How can it be 
That you don’t pay us for the sun! 

And that is all! We’re Christian folk,
We are not heathens — here below 
We want but little!... You would gain!
If only you’d make friends with us,
There’s much that you would learn from us! 
Just look at all our vast domains — 
Boundless Siberia alone!
And prisons — myriads! Peoples — throngs!
From the Moldavian to the Finn 
All silent are in all their tongues
Because such great contentment reigns!
With us, a priest the Bible reads 
And then to teach the flock proceeds 
About a king of ancient times, ^[61] 
Who took to bed his best friend’s bride,
And slew the friend he wronged besides...
Now he’s in heaven! See the kind 
We send to heaven! You’re denied,
As yet, our holy Christian light!
Come, learn from us! With us, it’s loot,
                But pay the shot.
                And straight to God,
And take your family to boot!
Just look at us! What don’t we know?
We count the stars, and flax we grow.
And curse the French. We trade or sell,
And sometimes lose in cards as well,
Live souls... not Negroes... our own stock,
And Christians, too... but common folk. 
We don’t steal slaves! No, God forbid!
We do not trade in stolen goods.
We act according to the rules!...
You love your brother as is writ 
Within the Golden Rule?!
     O damned by God, O hypocrites,
     O sacrilegious ghouls!
     Not for your brother’s soul you care,
     But for your brother’s hide! 

And off your brother’s back you tear:
Rich furs for daughter’s pride.
A dowry for your bastard child,
And slippers for your spouse.
And for yourself, things that your wife 
Won’t even know about!

For whom, O Jesus, Son of God,
Then wert Thou crucified?
For us good folks, or for the word 
Of truth... Or to provide 
A spectacle at which to laugh?
That’s what has come to pass.

Temples and chapels, icons and shrines,
And candlesticks, and myrrh ^[62] incense.
And genuflexion, countless times 
Before Thy image, giving thanks 
For war and loot and rape and blood,- 
To bless the fratricide they beg Thee,
Then gifts of stolen goods they bring Thee,
From gutted homes part of the loot!...

We’re civilised! And we set forth 
To enlighten others,
To make them see the sun of truth....
Our blind, simple brothers!!
We'll show you everything! If but 
Yourselves to us you’ll yield.
The grimmest prisons how to build,
How shackles forge of steel,
And how to wear them!... How to pleat 
The cruellest knouts! — Oh yes, we’ll teach 
You everything! If but to us 
Your mountains blue you’ll cede,
The last... because your seas and fields 
We have already seized.

And you, my good Yakov, you also were driven 
To die in those mountains! Your life you have given 
For your country’s hangmen, and not for Ukraine,
Your life clean and blameless. ’Twas vour fate to drain 
The Muscovite goblet, the full, fatal draught!
Oh friend good and noble, who’ll be never forgot!
Now wander, free spirit, all over Ukraine 
And with the brave Cossacks soar over her coast,
Keep watch o’er the grave mounds on her spreading plains,
Ana weep with the Cossacks o’er all of her woes,
And wait-till from prison I come home again,
   And in the meantime — I shall sow 
   My thoughts, my bitter tears,
   My words of wrath. Oh, let them grow 
   And whisper with the breeze.
   The gentle breezes from Ukraine 
   Will lift them up with dew
   And carry them to you, my friend!...    
   And when they come to you,    
   You’ll welcome them with tender tears  
   And read each heartfelt line...
   The mounds, the steppes, the sea and me  
   They’ll bring back to your mind.    

     Тарас Шевченко

         КАВКАЗ

          Поема

Искреннему моему Якову де Бальмену
 

         Кто даст. главе моей воду, 
         И очесем моим источник слез, 
         И плачуся и день и нощь о побиенных...
         Иеремии. Глава 9, стих 1.

За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Споконвіку Прометея
Там орел карає,
Що день божий довбе ребра
Й серце розбиває.
Розбиває, та не вип'є
Живущої крові, —
Воно знову оживає
І сміється знову.
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
І неситий не виоре
На дні моря поле.
Не скує душі живої
І слова живого.
Не понесе слави бога,
Великого бога.
 
Не нам на прю з тобою стати!
Не нам діла твої судить!
Нам тільки плакать, плакать, плакать
І хліб насущний замісить
Кривавим потом і сльозами.
Кати знущаються над нами,
А правда наша п'яна спить.
Коли вона прокинеться?
Коли одпочити
/Іяжеш, боже, утомлений?
І нам даси жити!
Ми віруєм твоїй силі
І духу живому.
Встане правда! Встане воля!
І тобі одному
Помоляться всі язики
Вовіки і віки.
А поки що течуть ріки,
Кривавії ріки!
За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Отам-то милостивії ми
Ненагодоваиу і голу
Застукали сердешну волю
Та й цькуємо. Лягло костьми
Людей муштрованих чимало.
А сльоз, а крові!? напоїть
Всіх імператорів би стало
З дітьми і внуками, втопить
В сльозах удов'їх. А дівочих,
Пролитих тайно серед ночі!
А матерніх гарячих сльоз!
А батькових, старих, кривавих!
Не ріки — море розлилось,
Огненне море! Слава! Слава!
Хортам, і гончим, і псарям,
І нашим батюшкам-царям
Слава!
 
І вам слава, сині гори,
Кригою окуті!
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся — поборете!
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
 
Чурек і сакля — все твоє;
Воно не прошене, не дане,
Ніхто й не возьме за своє,
Не поведе тебе в кайданах.
А в нас!.. На те письменні ми,
Читаєм божії глаголи!..
І од глибокої тюрми
Та до високого престола —
Усі ми в золоті і голі.
До нас в науку! Ми навчим,
Почому хліб і сіль почім!
Ми християни: храми, школи,
Усе добро, сам бог у нас!
Нам тільки сакля очі коле:
Чого вона стоїть у вас,
Не нами дана; чом ми вам
Чурек же ваш та вам не кинем,
Як тій собаці! Чом ви нам
Платить за сонце не повинні! —
Та й тільки ж то! Ми не погани,
Ми настоящі християни —
Ми малим ситі!.. А зате!
Якби ви з нами подружили,
Багато б дечому навчились!
У нас же й світа, як на те —
Одна Сибір неісходима!
А тюрм, а люду!.. Що й лічить!
Од молдаванина до фінна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує! У нас
Святую біблію читає
Святий чернець і научає,
Що цар якийсь-то свині пас
Та дружню жінку взяв до себе,
А друга вбив. Тепер на небі!
От бачите, які у нас
Сидять на небі! Ви ще темні,
Святим хрестом не просвіщені!
У нас навчіться! В нас дери,
Дери та дай,
І просто в рай,
Хоч і рідню всю забери!
У нас! Чого-то ми не вмієм?
І зорі лічим, гречку сієм,
Французів лаєм. Продаєм
Або у карти програєм
Людей... не негрів... а таких,
Таки хрещених... но простих.
Ми не гішпани! Крий нас, боже,
Щоб крадене перекупать,
Як ті жиди. Ми по закону!..
 
По закону апостола
Ви любите брата!
Суєслови, лицеміри,
Господом прокляті!
Ви любите на братові
Шкуру, а не душу!
Та й лупите по закону:
Дочці на кожушок,
Байстрюкові на придане,
Жінці на патинки.
Собі ж на те, що не знають
Ні діти, ні жінка!
 
За кого ж ти розіп'явся,
Христе, сине божий?
За нас добрих, чи за слово
Істини... Чи, може,
Щоб ми з тебе насміялись?
Воно ж так і сталось.
 
Храми, каплиці, і ікони,
І ставники, і мірри дим,
І перед образом твоїм
Неутомленнії поклони
За кражу, за войну, за кров, —
Щоб братню кров пролити просять,
І потім в дар тобі приносять
З пожару вкрадений покров!!.
Просвітились! Та ще й хочем
Других просвітити,
Сонце правди показати...
Сліпим, бачиш, дітям!!
Все покажем! Тільки дайте
Себе в руки взяти.
Як і тюрми мурувати,
Кайдани кувати —
Як і носить!.. І як плести
Кнути узлуваті, —
Всьому навчим! Тільки-дайте
Свої сині гори
Остатнії... бо вже взяли
І поле і море.
 
І тебе загнали, мій друже єдиний,
Мій Якове добрий! Не за Україну,
А за її ката довелось пролить
Кров добру, не чорну. Довелось запить
З московської чаші московську отруту!
О друже мій добрий! друже незабутий!
Живою душею в Украйні витай;
Літай з козаками понад берегами,
Розриті могили в степу назирай.
Заплач з козаками дрібними сльозами
І мене з неволі в степу виглядай.
 
А поки що — мої думи,
Моє люте горе
Сіятиму. Нехай ростуть
Та з вітром говорять.
Вітер тихий з України
Понесе з росою
Мої думи аж до тебе!..
Братньою сльозою
Ти їх, друже, привітаєш,
Тихо прочитаєш...
І могили, степи, море.
І мене згадаєш.
 
(1845, Переяслав)