("Divychii nochi" /
"Rozplelasia husta kosa azh do poiasa"
"Дівичії ночі" /
"Розплелася густа коса аж до пояса")
Translated by Iryna Zheleznova.
"In the night her brown eyes
The maid she wept dry."
Maryana the Nun
Her plait came undone,
To her waist did it reach;
Her breast heaved and rose
Like a wave of the sea;
Her dark eyes they shone
Bright as stars in the night;
Her arms she held out
For to clasp her love tight —
But they touched the cold sheet
And drew back, limp with fear;
Down they dropped, drained of strength,
And were washed by her tears.
"I don't need a plait so thick
Or a waist so slender,
I don't need these eyes of mine
When no kind and tender
Heart my own poor heart's distress
Echoes or its gladness....
О my heart, my lonely heart,
What is there but sadness
In your every beat!... Come, speak,
Cunning world and crafty,
What's the good of fame?... 'Tis not
Fame that I am after.
Love, a life lived for the heart,
Not the empty fame of
Beauty such as mine—'tis this
That I crave!... The baneful
Voice of envy calls me proud,
Aye, and heartless also.
Little do the spiteful know,
They accuse me falsely.
Little do they know what lies
In my heart, what feelings
It conceals.... О righteous God,
Let the dawn, the healing
Dawn, descend, and night recede —
For the dark night's shadows
Stifle me.... When daylight comes
To the fields and meadows
Talk I do, and so my pain
Banish...." And her hollow
Sobs rang through the room as she,
Weeping, clutched her pillow.
St. Petersburg, May 18, 1844.
Taras Shevchenko's poem
"Divychii nochi" / "Rozplelasia husta kosa azh do poiasa"
("Дівичії ночі" / "Розплелася густа коса аж до пояса")
St. Petersburg, May 18, 1844.
На відео: школярка декламує вірш Тараса Шевченка "Дівичії ночі".
Тарас Шевченко
ДІВИЧІЇ НОЧІ
Висушили карі очі
Дівичії ночі.
«Черниця Мар’яна»
Розплелася густа коса
Аж до пояса,
Розкрилися перси-гори —
Хвилі серед моря,
Засіяли карі очі —
Зорі серед ночі,
Білі руки простяглися —
Так би й обвилися
Кругом стану, і в подушку
Холодну впилися,
Та й заклякли, та й замерли,
З плачем рознялися.
«Нащо мені коса-краса,
Очі голубині,
Стан мій гнучий... коли нема
Вірної дружини?
Немає з ким полюбитись,
Серцем поділитись...
Серце моє! Серце моє!
Тяжко тобі битись
Одинокому. З ким жити,
З ким, світе лукавий,
Скажи мені... Нащо мені
Тая слава... слава?
Я любить, я жити хочу
Серцем, не красою!
А мені ще й завидують,
Гордою і злою
Злії люди нарікають,
А того й не знають,
Що я в серці заховала...
Нехай нарікають,
Гріх їм буде... Боже милий,
Чому Ти не хочеш
Укоротить свої темні,
Тяжкі мені ночі!..
Бо я вдень не одинока —
З полем розмовляю,
Розмовляю і недолю
В полі забуваю,
А вночі...» Та й оніміла,
Сльози полилися...
Білі руки простяглися,
В подушку впилися.
За матеріалами: Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 1: Поезія 1837-1847. — стор. 263-264; 699.
Уже для багатьох поколінь українців — і не тільки українців — Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне — невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка...
More poems of Taras Shevchenko translated into English by Irina Zheleznova:
Irina Zheleznova — writer and translator, who seems to have worked for most of the major publishing houses of the former Soviet Union. She translated some of Taras Shevchenko's poetical works into English language in 1964, having original melodic and rhythmic patterns been preserved.
Recent comments for the page
«Taras Shevchenko’s poem "Sorrowful nights" ("Дівичії ночі") — translated into English by Irina Zheleznova»:
